Що таке індивідуальне підприємництво? Розвиток індивідуального підприємництва
Не секрет, що свій бізнес найчастіше організовують ті, хто в силу психологічних особливостей нездатний працювати «на дядю», день за днем виконувати вказівки вищого керівника і не відчувати повною мірою кінцевого результату праці. Тому індивідуальний підприємець завжди знайде власну нішу. Такий спосіб ведення бізнесу завжди затребуваний, адже існує маса галузей господарської діяльності, де великі суб'єкти господарювання просто не потрібні.
Трохи історії
Індивідуальне підприємництво в Росії почало розвиватися досить давно і має багату історію. Адже одним з основних видів діяльності слов'янських народів була саме торгівля. За Петра Першого, наприклад, російські купці були добре відомі далеко за межами Росії, а на традиційні ярмарки з'їжджалися «підприємці» з усіх куточків великої держави. Подальший розвиток індивідуального підприємництва в період царювання Катерини Другої було обумовлено повним скасуванням монополій і максимальною свободою торгівлі. Особливо слід зазначити, що в цей період навіть селянам було дозволено здійснювати підприємницьку діяльність, а після реформ Олександра Другого і скасування кріпосного права вони і зовсім отримали небувалі можливості для ведення бізнесу.
На жаль, після революції 1917 року в історії приватного підприємництва настав «чорний період», що продовжився без малого 70 років. У Радянському Союзі підприємці вважалися спекулянтами і притягувалися до відповідальності. Але вже в 1987 році, у світлі змін і початку періоду перебудови, був прийнятий закон «Про індивідуальну трудову діяльність», який і поклав початок відродженню бізнесу в Росії.
Так хто ж він?
Індивідуальний підприємець розглядається законодавством як фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність у встановленому порядку без утворення юридичної особи. 
Право здійснювати подібну діяльність мають:
- громадяни Російської Федерації, які досягли 18 років, якщо їх дієздатність була обмежена в судовому порядку;
- які не досягли повноліття: у разі вступу в шлюб-наявності дозволу батьків, опікунів, усиновителів на ведення підприємницької діяльності-на основі прийняття судового рішення про повну дееспособності- оголошення органами опіки та піклування про те, що особа визнана повністю дієздатним;
- особи без громадянства, а також іноземці: в тому випадку, якщо вони тимчасово або постійно проживають на території країни.
Однак таким видом діяльності, як індивідуальне підприємництво, не можуть реєструвати муніципальні працівники та держслужбовці.
Обов'язки і відповідальність
ІП точно так само, як і комерційне юридична особа, веде господарську діяльність на свій розсуд і несе повну особисту і матеріальну відповідальність в межах чинного законодавства. Причому підприємець, який не виконав своїх зобов'язань, несе відповідальність незалежно від вини. Як і юрособи, вони піддаються перевіркам податкової інспекції та інших контролюючих органів. Якщо приватник має найманих співробітників, він зобов'язаний укласти трудовий договір і оплачувати всі податки і збори точно так само, як і комерційне юридична особа.
Основні відмінності ІП та комерційного юрособи
Незважаючи на те що ці форми ведення господарської діяльності досить схожі, відмінності все ж існують. Наприклад, суб'єкти індивідуального підприємництва можуть використовувати доходи від ведення бізнесу на свій розсуд і в повному обсязі, в той час як комерційна організація може розраховувати лише на щоквартальні дивіденди.
Індивідуальна форма ведення бізнесу не передбачає обов'язкового бухгалтерського обліку, досить ведення касової книги. Також для реєстрації ІП не потрібен стартовий капітал, досить сплати держмита, та й взагалі, необхідно оформити набагато менший пакет документів. Для ведення індивідуального бізнесу зовсім не обов'язково відкривати розрахунковий рахунок і реєструвати печатку підприємства, хоча це і не заборонено, а от на розрахунки готівкою обмежень не існує.
Особливості оподаткування
Діяльність і фізичних, і юридичних осіб регламентується одними положеннями Податкового кодексу, тому ІП зобов'язаний стати на облік як платника податків і самостійно перераховувати всі належні відрахування. Однак індивідуальний підприємець - суб'єкт малого підприємництва, а тому він має можливість вибирати систему оподаткування та звітності. І вибір досить широкий. Найчастіше застосовується одна з трьох систем:
- звичайна система оподаткування (ОСНО) - передбачає сплату ПДВ, податку на доходи фіз. осіб та єдиного соціального податку;
- спрощена система (ССО) - в тому випадку, якщо ІП не має найманих працівників та здійснює тільки один вид підприємницької діяльності;
- єдиний податок на поставлений дохід (ЕНВД) - обкладається сама діяльність, а не суб'єкт підприємництва, нараховується він виходячи з положень місцевого законодавства і в межах переліку, регламентованого статтею 346.26 Податкового кодексу.
Класифікація
Як відомо, все, що не заборонено законом, дозволено. Тому ІП може займатися чим завгодно, якщо це не суперечить законодавству. В залежності від роду занять види індивідуального підприємництва можна поділити на:
- Ліцензовані: вимагають спеціального дозволу відповідних органів - ліцензії, що видається компетентним органом після виконання певних вимог. До таких належать, наприклад, розшукова, фармацевтична, геодезична, картографічна діяльність та багато іншого.
- Потребують особливого узгодження - для здійснення такої діяльності ліцензія не потрібна, проте її потрібно узгоджувати, наприклад, з санітарною службою або отримати дозвіл МНС.
Крім того, існує перелік видів діяльності, які індивідуальне підприємництво повністю виключає, наприклад, виробництво, утилізація та ремонт військової техніки та озброєння, піротехнічних виробів, виготовлення лікарських засобів, алкогольної продукції, продаж електроенергії та інше.
Діяльність, яку можна здійснювати відразу після реєстрації свідоцтва ІП, відноситься до категорії звичайної (Не ліцензована). Основним критерієм віднесення до даної категорії є відсутність від неї шкоду і загрозу життю і здоров'ю громадян.
Переваги ІП
Досліджуючи й аналізуючи індивідуальне підприємництво, можна виділити кілька незаперечних переваг:
- висока адаптація до умов місцевого ринку;
- широкі можливості в реалізації бізнес-ідей;
- досить невисокі витрати на управління і ведення господарської діяльності;
- спрощений облік;
- зосередження прибутку в одних руках;
- більш висока швидкість оборотності капіталу;
- можливість оперувати відносно невеликим капіталом;
- висока здатність вносити зміну в товари та послуги, пристосовуючись до потреб ринку.
Ну як же без недоліків
Звичайно ж, як і будь-який інший вид господарювання, індивідуальне підприємництво не може складатися тільки з переваг. До недоліків такої форми ведення бізнесу можна віднести:
- високий рівень ризику, нестійке становище на ринку;
- велика ймовірність недостатності компетентності керівної ланки;
- труднощі в залученні сторонніх коштів, ймовірні ускладнення при отриманні кредиту;
- підвищені ризики при укладанні контрактів;
- залежність від більш великих компаній, невисока конкурентоспроможність;
- у разі невдачі майнова відповідальність поширюється в тому числі і на особисту власність власника.
Тим не менш, індивідуальна форма підприємництва стає все більш популярною і затребуваною.
