Планета плутон. Як виглядає плутон? Чому плутон позбавили статусу планети?
Дев'ята планета Сонячної системи не так давно перестала бути такою. Що трапилося? Чому далеку планету з красивою назвою перевели в розряд карликів? Що ми взагалі знаємо про цей об'єкт? І чи багато подібних йому в Сонячній системі?
Відкриття
Існування Плутона було передбачене за кілька десятиліть до реального виявлення. Вся справа в тому, що рух двох крайніх планет Сонячної системи не підкорялося законам небесної механіки. Це говорило про те, що за ними рухається якесь масивне тіло, порівнянне з ними за величиною. Пошуки його почав в 1906 році заможний американський астроном Персіваль Ловелл. Їм був запущений навіть спеціальний проект під назвою «Планета Ікс». Однак через неякісне фотознімку зоряного неба, зробленого в 1915 році, він не зумів Плутон розгледіти. А потім у зв'язку зі смертю ініціатора пошуки були припинені.
І тільки в 1930 році Плутон все ж був виявлений молодим астрономом Клайдом Томбо. Причому останній спеціально був прийнятий в Лоуелловскую обсерваторію для пошуку невідомої планети. Йому поставили завдання фотографувати ділянки зоряного неба для виявлення рухомих об'єктів. Виявити її були шанси і у інших обсерваторій. Але в той час небесний об'єкт 15 зоряної величини на фотознімках був мало відрізняється від шлюбу емульсії.
Ім'я
Дивно, але назва нової планеті дав не її відкривач. Він, звичайно, отримав престижну медаль Лондонського королівського астрономічного товариства і багато інших нагород. Але право дати ім'я новій планеті було надано не йому, а лабораторії. У підсумку на спеціальному голосуванні вчені вибрали з трьох найбільш популярних варіантів один. Його запропонувала одинадцятирічна дівчинка з Англії по маєтку Венеція Берні. Юна леді справедливо помітила, що раз Плутон був богом підземного царства, то і найдальшої планеті, де так темно і холодно, як не можна краще підійде його ім'я. До того ж це відповідало давньою традицією брати назви для небесних об'єктів з міфології Стародавнього Риму.
Де знаходиться
Середня відстань від Сонця до Плутона складає приблизно сорок астрономічних одиниць. Простіше кажучи, він в 40 разів далі Землі. У звичних нам одиницях - це десь 6 мільярдів кілометрів. Однак орбіта, по якій планета рухається, настільки витягнута, що якийсь час свого довгого періоду обертання навколо світила вона знаходиться ближче до останнього, ніж навіть Нептун (афелій далі перигелію майже на 3 млрд км). Руху цих планет не перетинаються лише тому, що знаходяться в різних площинах.
А ще між ними існує так званий орбітальний резонанс: за той час, поки Нептун робить три оберти навколо Сонця, Плутон їх робить два. При цьому іноді він навіть виявляється ближче до Урану. Взагалі, Плутон - єдина планета, орбіта якої знаходиться під кутом в сімнадцять градусів до сонячного екватора. Всі інші обертаються приблизно в одній площині. Повний оберт навколо Сонця Плутон робить майже за двісті сорок вісім років.
Умови
Розташування планети безпосередньо впливає на що відбуваються на ній процеси. Хоча судити про них ми можемо тільки за спостереженнями. Так, астрономи помітили, що на Плутоні є атмосфера, причому простягається вона далі, ніж земна. Вся справа в слабкій гравітації, адже дев'ята планета у багато разів легше нашої. Але існує й ще одна особливість. Атмосфера є тільки під час наближення Плутона до Сонця. Коли ж маленька планета віддаляється, наднизькі температури заморожують гази, і ті переходять в твердий стан. Тиск у поверхні Плутона - приблизно одна десята атмосфери. Хімічний склад: азот, аміак, діоксид вуглецю, метан, можливо, неон і аргон. Причому зміст першого становить близько дев'яноста дев'яти відсотків. Температура атмосфери - приблизно сто вісімдесят градусів за Цельсієм нижче нуля. Це набагато вище, ніж на поверхні. Швидше за все останнє пов'язане якраз з випаровуванням газів. Вони охолоджують планету.
Середня температура на поверхні - приблизно сорок три за Кельвіном, а променевої енергії планета отримує в півтори тисячі разів менше, ніж Земля. Разом з тим, за твердженнями вчених, Сонце на небосхилі Плутона повинно помітно виділятися. І навряд чи над його поверхнею панує непроглядна темрява. А ось погода на планеті Плутон, швидше за все, огидна. Мало того, що там страшно холодно. За словами вчених, в періоди наявності у Плутона атмосфери над його поверхнею, ймовірно, дмуть сильні вітри. На сьогоднішній день немає даних про наявність магнітного поля у карликової планети.
Розміри і будова
Через велику відстань до планети визначити її точні розміри поки не представляється можливим. За сучасними уявленнями радіус Плутона - тисяча сто вісімдесят чотири кілометри. А маса його в п'ять разів менше супутника Землі. Астрономи помітили, що Плутон відбиває сонячне світло так, як ніби його поверхня складається з замерзлих газів. Чи так це? Імовірно поверхню планети, постійно звернена до Харону (супутнику), складається з метанового льоду. У той же час інша півкуля покрито завмерлим азотом. Більше того, верхній шар планети (глибиною до трьохсот кілометрів) - це суцільний лід, в тому числі і водяний. Потім йде ядро, що складається з гірських порід. За деякими даними, якщо усередині планети ще йдуть процеси розігрівання, то цілком можливе існування рідкого океану під поверхнею Плутона. А нещодавно за допомогою телескопа "Хаббл" взагалі вдалося визначити там наявність складних вуглеводнів. Можливо, це життя? ..
Супутники
На даний момент відомо про існування п'яти природних супутників Плутона. Це Харон, Стікс, Нікта, Гідра і Кербер. Разом з тим перший вже не вважається супутником, оскільки Плутон багато хто відносить до подвійних карликових планет. Що пов'язано з особливістю системи цих двох тіл. Їх баріцентр знаходиться поза обсягу Плутона. А Харон завжди розташовується тільки над однією стороною карликової планети. Так уже збіглися їх періоди обертання. Звичайно, залишається питання про те, як взагалі Плутон міг дістати такий величезний в порівнянні з ним супутник. Дослідження говорять про подібному складі двох небесних об'єктів. Можливо, колись з Плутоном зіткнулося інше масивне тіло. В результаті з викинутої речовини і утворився Харон. Така ж, до речі, теорія походження і супутника Землі Місяця.
Чому Плутон - НЕ планета
Коли він був виявлений, вважалося, що за масою він схожий на Землю. До того ж сама будова Сонячної системи говорить про те, що в цьому її місці повинна бути відносно велика планета. Спочатку йдуть маленькі об'єкти земного типу: Меркурій, Венера, Земля і Марс. А потім планети-гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. На рух останніх якийсь невідомий об'єкт впливав. А коли в 1930 році Плутон нарешті був відкритий, його видима зоряна величина - 15,1, також начебто підтверджувала значну величину планети. Але тоді ще не знали про велику відбивної здатності поверхні Плутона.
Лише з часом вчені прийшли до висновку, що цей карлик мало не наполовину складається з льоду. І все-таки, чому Плутон - НЕ планета? Невже тільки через скромних розмірів. Всі полягає у формулюванні. У момент відкриття цей термін повністю відповідав стану справ. Проте з часом знання людей про космос накопичуються.
Нові дійові особи
І нам вдається дізнаватися більше навіть про такі віддалених об'єктах. Так сталося, що вчені зуміли виявити ще кілька великих небесних тіл, порівнянних за розмірами з Плутоном. Причому знайшли їх там, де вже й не очікували - за орбітою дев'ятої планети. Ці об'єкти отримали назви Еріда, Хуамеа, Макемаке. А крім них, в тій зоні опинилися мільйони менш великих небесних тіл, в основному комет. Цю область Сонячної системи назвали поясом Койпера. До елементів останнього і вирішили в 2006 році віднести Плутон.
Нове формулювання
Однак не все так просто. Для того щоб це зробити, треба було суттєво змінити карту Сонячної системи і сформувати нове визначення планети. Отже, за сучасними уявленнями «наш космічний дім» складається з восьми планет - чотирьох земної групи і чотирьох гігантів. Між ними розташований пояс астероїдів. А на задвірках Сонячної системи знаходяться пояс Койпера і гіпотетичне Хмара Оорта.
Крім того, зараз прийнято розділяти небесні тіла, що обертаються навколо Сонця, на планети, їх супутники, карликові планети і малі об'єкти сонячної системи. Багато в чому долю Плутона вирішило відкриття в 2005 році Еріди. Тобто планети, порівнянної з ним за розмірами. Тоді й вирішили змінити формулювання. Планета тепер - це космічний об'єкт, який обертається по орбіті навколо Сонця, володіє гідростатичним рівновагою і такою масою, яка дозволяє очистити навколишній простір від схожих з ним по величині тел. Ось чому Плутон - НЕ планета. По-перше, він знаходиться практично в поясі Койпера, в безпосередній близькості від інших схожих об'єктів. По-друге, його супутник, Харон, розташований занадто близько до нього і дуже масивний.
Виникнення
Існує безліч гіпотез того, як утворилася планета Плутон. Фото, зроблені сучасними телескопами, не дозволяють нам досконально розглядати його поверхню. Але очевидно, що ця карликова планета мало не наполовину складається з льоду. Останнє свідчить на користь віднесення її до так званих транснептунових об'єктів. У поясі Койпера, як передбачається, знаходяться міріади комет. Як і останні, Плутон має ядро і містить величезну кількість льоду. І якби його перигелій знаходився ще ближче до Сонця, у планети з'являвся б хвіст. Щось на зразок цього і відбувається, коли при максимальному наближенні до світила у Плутона виникає газоподібна атмосфера.
За іншою версією, ця планета колись була супутником Нептуна, вибитим з орбіти іншим великим космічним об'єктом. Є також припущення, що Плутон взагалі був захоплений тяжінням з іншої зоряної системи.
Теорій багато, в тому числі і фантастичних. Однак за своїми фізичними характеристиками планета Плутон все ж схожа з іншими об'єктами Сонячної системи і, мабуть, завжди була її частиною.
Дослідження
До 2006 року вчені могли тільки спостерігати за цим далеким космічним об'єктом і будувати здогади. Але зовсім скоро карликова планета Плутон стане нам ближче і зрозуміліше. У 2006 році до неї був відправлений космічний апарат під назвою «Нові Горизонти». І вже в 2015 році він повинен наблизитися до околиць Сонячної системи. Він покаже нам, як виглядає Плутон. Можливо, це знову змінить наші уявлення про нього. Крім того, вчених цікавить і Сонячна система, фотозйомка якої в таких місцях ще не проводилася. Адже звідти рукою подати і до Хмари Оорта - одного з найзагадковіших місць космосу. Також передбачається, що за результатами цієї місії буде створена перша карта Плутона.
Критика
Громадськість неоднозначно сприйняла нову картину світу. Астрологи, наприклад, взагалі заявили, що виведення Плутона з розряду планет суперечить їх багатовікової «науці». А в деяких країнах досі за традицією в школах викладають по-старому. Як, наприклад, в США, але там це, можливо, тому, що першовідкривачем дев'ятої планети був якраз американець (єдиний раз в історії). В англійській мові, до речі, з'явилося нове вираз - «оплутоніть», що в перекладі буквально означає «знизити рангом». А вже скільки фантастичних історій створено про далекій планеті! Серйозні критики ж говорять про те, що все це не більше ніж махінації з формулюванням. А планета Плутон є, була і буде. Змінюється лише людський погляд на світобудову.
На закінчення
У 2006 році, незважаючи на численні протести громадськості, Міжнародний астрономічний союз заявив, що Плутон - більше не планета. Чи змінилося щось від цього в нашому житті? Навряд чи. Хіба що більшість країн переписали підручник під назвою «Астрономія». Планети Сонячної системи все ще недосяжно далекі від людини. І вивчати ми їх можемо в основному за допомогою спостережень. Але навіть такий спосіб дозволяє людству рухатися вперед у пізнанні Всесвіту. Адже з кожним роком намальована нами картина світу все більше стає схожою на правду. І хто знає, може, ще через пару років планет в Сонячній системі знову буде дев'ять? А що там, за поясом Койпера? Але поки до статусу планети Сонячної системи Плутон явно не дотягує ...
