Структура особистості в соціології: підходи до вивчення
Існує безліч особистісних теорій. В рамках різних наук при визначенні цього поняття на перший план виходять якості, характерні саме в цій галузі знання. Так, наприклад, структура особистості в соціології буде дещо відрізнятися від розгляду її в психологічній науці.
Підходи до вивчення особистості
Розглядаючи особистість у системі соціальних відносин, слід сказати про те, що її поняття представлено двома точками зору - формально-логічної і діалектико-логічної. Суть першої полягає в тому, що особистість розглядається як набір позитивних якісних характеристик, в її визначенні ховається оцінний елемент. Суть другого підходу - діалектико-логічного - полягає в тому, що особистість - це людина, існуючий в суспільстві, сукупність індивідуальних, соціальних і загальнолюдських ознак. Звідси випливає, що будь-яка людина є особистістю.
Вплив соціальних інститутів
Структура особистості в соціології характеризує співвіднесеність людини з суспільством, з соціальними інститутами, надають на нього вплив. На становлення індивіда впливають різні фактори: спадковість (з біологічної точки зору), фізичне і культурне оточення, груповий досвід. Постійно взаємодіючи з представниками різних соціальних груп, людина стає істотою суспільною, йому складно відмовитися від спілкування з іншими людьми, та й це практично нереально (виняток становлять відлюдники).
Взаємозв'язок і взаємозалежність особистості і соціуму
Е. Гідденс говорив про те, що структура особистості в соціології є наслідком і результатом соціальних дій, суспільство формує особистість, яка, в свою чергу, творить суспільство. «Жити в суспільстві і бути вільним від нього не можна», - колись сказав один із класиків марксистсько-ленінської теорії, і не помилився. Всі процеси та взаємодії протікають саме в соціумі і впливають на формування особистості. Так, дитина, вихована за певними канонами, будь вони моральні чи релігійні, в дорослому віці часто переносить модель своєї поведінки в свідоме життя.
Е. Фромм про особу
Структура особистості в соціології, на думку Е. Фромма і його послідовників, володіє стабільністю, яка може бути досягнута при створенні гнучких систем в суспільстві, що врівноважують інтереси окремого індивіда та соціуму. У людини виникає дві потреби - у свободі, в автономності й у соціальній ідентифікації.
Особистість і соціальний статус
Теорії особистості в соціології розглядають і поняття «соціальний статус». В силу складності суспільних відносин індивід виконує безліч функцій, отже, він займає безліч соціальних статусів. Особистість - як раз-таки перетин цих функцій. Статуси ієрархічно співвідносяться один з одним в залежності від значимості того соціального інституту, в рамках якого вони сформувалися. Якщо їх проранжувати, то можна визначити престиж. Дана ієрархія закріплюється в культурі, в системі цінностей, шкалі переваг. Значимість функцій може бути завищена або занижена, відповідно, змінюється престижність деяких професій.
Особистість і соціальна роль
Соціальна структура особистості в соціології тісно пов'язана і з поняттям «соціальна роль», яке виступає таким собі еталоном, зразком поведінки і установок. 
Єдиного трактування цього визначення немає, але проаналізувавши його з точки зору соціальної психології, можна сказати, що роль - це сукупність загальних значень, без яких неможливо взаємодіяти в суспільстві.
