Макроекономічна рівновага: баланс системи
Баланс системи - запорука її розвитку
Для системи будь-якого характеру - будь-то соціальна, технічна, біологічна - ключовою проблемою є досягнення і збереження балансу і рівноважного стану. Економічна система не є винятком. Макроекономічна рівновага - це її баланс. Виробництво та розподілення матеріальних благ 
є однією з найголовніших сфер в структурі людського суспільства, поряд з духовною, соціальної та політичної. Тому макроекономічну рівновагу є вкрай важливим для стабільної та благополучної обстановки в будь-якому соціумі. Це запорука його життєздатності і можливостей до розвитку. Говорячи зокрема, загальне макроекономічне рівновагу являє собою сукупну пропорційність між виробленими ресурсами товариства та кількістю їх споживання. Дебет і кредит щодо соціального організму. Така ситуація може бути досягнута шляхом досягнення балансу всіх існуючих ринків: послуг, товарів, капіталу, праці. Якщо такий рівносторонній баланс буде створений, макроекономічну рівновагу буде встановлено. Втім, ідеальність на те й ідеальність: вона не досяжна в реальній практиці, і до неї можливо лише тільки ближче наближатися. Для її досягнення необхідний вкрай грамотний прорахунок державних фінансових структур, а також збіг сприятливих обставин. Так, 
використання всіх ресурсів має бути оптимізовано до крайньої ефективності, структура виробництва повинна бути абсолютно узгоджена зі структурою суспільного споживання і багато іншого. Однак, навіть якщо така мета буде досягнута, макроекономічну рівновагу все одно не залишиться в статичному положенні. Безліч чинників, начебто мінливості ринкових умов, зовнішньоекономічних процесів, втручання монополій, швидко призведуть до руйнування крихкого балансу всієї системи. Серед сучасних економічних підходів до даної категорії виділяють два основних: неокласичний і неокейнсіанській.
Неокласичний підхід
Згідно продовжувачів теорій політекономії Адама Сміта, ринок і так є самодостатньою і саморегулюючою системою і він сам може забезпечувати макроекономічну рівновагу. Він не вимагає абсолютно ніякого державного втручання. Більше того, останнім для нього навіть шкідливо. Виходячи з цього, недосконалості кшталт безробіття і перевиробництва було запропоновано вважати 
тимчасовими. Проте ж такий підхід був підданий болючою критиці за заперечення впливу грошей на реальну ринкову систему, а також за відсутність обліку таких механізмів, як рівна конкуренція, людський фактор та інше.
Неокейнсіанській підхід
Проблеми попереднього підходу були враховані в роботах Дж. Кейнса. Їм була створена теорія, згідно якої макроекономічну рівновагу може бути досягнуто шляхом певних фінансових операцій з боку уряду, за допомогою фіскальної політики.
