Меркантильний людина - це хто? Що таке меркантильність?
Чи часто ви чули, що про когось говорять, ніби він меркантильний людина? А чи замислювалися ви, що означає це слово? Якщо ні, то варто розібратися, що значить меркантильний людина, і чому деяких людей вважають такими.
Трохи історії
Почнемо з того, що поняття «меркантильність» випливає з економічного терміна «меркантилізм». З'ясуємо, що ж він собою представляє.
Меркантилізм - одна з економічних теорій, в основі якої лежить втручання держави в господарську діяльність. Була особливо поширена в Європі в 16-17 століттях.
Суть даної теорії полягала в тому, що скарби різного роду, в першу чергу золото і срібло, є вираженням самої суті багатства. А в якості основних принципів, на яких базувався меркантилізм, можна назвати наступні моменти:
- Багатство виражається в будь-якого роду скарби.
- Забезпечення припливу багатств у вигляді золота і срібла шляхом контролю над зовнішньою торгівлею.
- Упор на експорт готової продукції.
- Контроль над приростом населення з метою утримання низького рівня заробітної плати.
Ранні меркантилісти стверджують, що багатство складається не тільки з золота і срібла, але також з землі, будівель та інших матеріальних благ. Однак пізні прихильники цієї теорії забувають про цінність всього іншого і повністю ототожнюють багатство саме з грошима. А конкретно - із золотом і сріблом.
Особливості психології меркантильних людей
Виходячи з даної економічної теорії, можна сказати, що меркантильний людина - це той, хто ставить матеріальну вигоду понад усе.
Розважливість і користолюбство - ось два основних синоніма меркантильності. Але справа в тому, що у народів різне ставлення до скупим людям. У Західній Європі, наприклад, де меркантилізм кілька століть був основною економічною теорією, таких людей вважають розумними і ощадливими. А от у Східній Європі меркантильний людина - це скупар і скнара, що не збирається допомагати навіть близькій людині за відсутності особистої матеріальної зацікавленості.
Що робити, якщо чоловік меркантильний?
Вважається, що для жінок виходити заміж з розрахунку - це нормальна і соціально схвалена практика. А от якщо з таких же міркувань шлюб створюють представники сильної половини людства, то їх можуть звинуватити в надмірній скупості і цинізмі. Адже вважається, що жінці складніше знайти достатньо коштів для існування. Також її покликанням є виховання дітей та збереження домашнього вогнища, і їй може бути не під силу забезпечувати сім'ю не тільки духовними благами, але й матеріальними. Тому цілком закономірно, що жінка потребує когось, хто зможе зняти з її плечей турботу про один з аспектів сімейного життя. Меркантильний чоловік - не кращий вибір в цьому випадку.
Чи повинен чоловік платити?
Чоловікові ж суспільство ставить бути щедрим і безкорисливим, але в той же час розумним і розважливим. І грань між цими поняттями надзвичайно тонка. Але явні перегини, звичайно ж, відразу впадають в очі.
Наприклад, вважається, що чоловік повинен платити за свою даму, навіть якщо вони знайомі не так давно. Однак в емансипованої Європі та Америці жінка може сприйняти подібний жест як образу, а також як сумнів у здатності забезпечити себе, а значить, в її спроможності та розумових здібностях. Але в країнах Східної Європи на прагнення чоловіка розділити рахунок у ресторані навпіл подивляться як на абсолютну жадібність і невихованість.
Крім того, людина меркантильний, що означає «надмірно обачливий», може брати плату за свої послуги навіть у тому випадку, коли це можна зробити і абсолютно безкоштовно. Проте не варто плутати ситуації, при яких чоловік бере гроші на бензин, щоб перевезти речі родичів на власній машині, і варіант, при якому він ще й вимагає заплатити йому за послугу за тарифом вантажного таксі. У першому випадку це абсолютно виправдані вимоги, а от у другому - меркантильність у всій своїй красі.
Що робити?
Меркантильний людина - це той, хто не здатний на безкорисливі вчинки. Всі його думки спрямовані на отримання особистої вигоди.
Можна сказати, що меркантильний людина - це ідеал, який намагається нав'язати сучасне суспільство. І це не можна назвати позитивною тенденцією. Адже у суспільства, в якому ніхто не хоче допомагати іншому без матеріальної вигоди, немає майбутнього. Воно ризикує перетворитися на скупчення розрізнених індивідуумів, сповнених виключно егоїстичних і «шкурних» інтересів.
Боротися з подібним явищем можна тільки за допомогою правильного виховання своїх дітей. Хоча це досить складно в умовах постійних фінансових криз, при яких сім'ї змушені економити кожну копієчку і думати тільки про те, як отримати вигоду з тієї чи іншої справи.
Але все ж варто виховувати своїх чад у дусі істинно моральних цінностей, а не перетворювати їх на мисливців за дзвінкою монетою. Тоді вони зможуть безкорисливо допомагати людям і піклуватися не тільки про свої інтереси.
