Мова художньої літератури, його своєрідність, мовні засоби
Мова художнього твору трактується в літературознавстві як мовні засоби, які використовуються в даному конкретному художньому творі. Кожен текст пишеться особливою мовою, який залежить від безлічі факторів: особистості письменника, епохи, в яку він творить, цілей, які він переслідує. В якості основних властивостей художньої мови прийнято виділяти емоційність, образність, алегоричність, авторську оригінальність.
Специфіка
Питання про те, яким стильовим статусом володіє художня мова, досі не з'ясовано до кінця. Деякі лінгвісти включають художню мову в класифікацію «функціональні стилі літературної мови». У цьому випадку правомірно виділити наступні особливості художньої мови:
- Її многостільность. При створенні тексту письменник може використовувати різні мовні засоби і стілі- їх відбір обумовлюється насамперед темою і індивідуальними особливостями автора.
- При бажанні творець може виходити за рамки норми, застосовуючи арго, жаргонізми, вульгаризми.
- Всі мовні засоби «відповідають» за своєрідну функцію - естетичну.
- Естетична функція знаходиться в тісному зв'язку з комунікативної: такого роду взаємодія призводить до того, що у творі слово не просто передає інформацію, а й певним чином впливає на читача, створює у нього особливий настрій.
- Зображально-виражальні мовні засоби безпосередньо залежать від функціонально-смислового типу мовлення (Тобто від того, що перед нами: опис, розповідь чи міркування).
- Стилістичні різновиди можуть бути пояснені і виділенням в рамках стилю літератури прозового, поетичного і драматургічного стилів.
У кінцевому рахунку вживання мовних засобів у творі підпорядковується авторським задумом, змістом твору і створення образу. Основне завдання письменника - передача будь-якої думки, почуття, розкриття духовного світу героя, створення образу, атмосфери, події. Цьому авторському прагненню до достовірності підкоряються не тільки нормативні факти, але і всі «відходження» від стійких норм. Проте не варто забувати, що кожне таке відхилення має бути виправдане: по-перше, цільовою установкою творця тексту, по-друге, контекстом твору. Крім того, слід пам'ятати про естетичну мотивації. Таким чином, кожен мовної елемент несе певну функціональне навантаження.
Стилі
Під мовним стилем традиційно розуміється система мовних засобів, які знаходять застосування в різних сферах міжособистісного спілкування. Іноді їх ще називають функціональними різновидами мови. Усього виділяється кілька різновидів: публіцистичний, художній, розмовний, науковий, офіційний. Всі вони відрізняються один від одного. Наприклад, особливості публіцистичного стилю полягають у використанні слів із суспільно-політичним значенням, адже його головне завдання в тому, щоб впливати на маси. Кожен стиль застосовується в окремій області.
