Особисте життя і біографія Фаїни Раневської
Багато талановитих і навіть геніальних акторів обдаровують глядача своєю майстерністю, їх імена зберігаються в пам'яті нащадків. Однією з найбільш самобутніх і яскравих особистостей на театральному небосхилі сяє Раневська Фаїна Георгіївна, біографія якої є прикладом того, чого можна досягти наполегливою працею і безжальним ставленням до слабкостей.
Дитинство і родина
На березі Азовського моря, в Таганрозі, де бував Пушкін, Чехов, і закінчив свої дні Олександр I, 27 серпня 1896 року в родині Гірша і Мілки Фельдман народилася четверта дитина. Дівчинку назвали Фанні.
Увійшовши в життя на стику століть, Раневська зберегла риси характеру, властиві кінця XIX століття: чесність, порядність, милосердя.
Дитячі роки не були затьмарені нуждою, сім'я була заможною. Батько навіть володів пароплавом, на якому колись подорожував сам Лев Толстой. Діти отримували хорошу освіту. Музика, спів, танці, мови, гімназія ...
Саме в цей час вперше Фаїна проявила свій характер. Вона не любила точні науки, цілком віддаючи себе читання та предметів, пов'язаних з мистецтвом. Сором'язлива заїкатися дівчинка нудьгувала відвідуванням гімназії, і батьки перевели її на домашнє навчання.
До п'ятнадцяти років Фаїна перетворилася на довготелесу, некрасиву, закомплексовану дівчину. Саме тоді вона приймає рішення стати актрисою і бере уроки у приватній театральній студії.
В Москву!
Бажання їхати до Москви вступати на службу в театр повалило батьків в шок. Батько навіть принизив дочка, нагадавши їй про зовнішність. Це не зупинило Фаїну, і вона вирушила назустріч невідомому.
Біографія Фаїни Раневської в цей період дуже непроста, навіть трагічна. Їй відмовили у всіх театрах, визнавши абсолютно непридатною для сцени.
Вона брала приватні уроки театральної майстерності, але гроші швидко скінчилися. Жити не було на що. Але сумовита кімната, недоїдання, скромний гардероб не змогли зломити рішення стати актрисою.
Незважаючи на труднощі, це був дуже яскравий період. Дівчина зводить знайомство з Мариною Цвєтаєвої, перетинається з Маяковським і Мандельштамом. Зустрічається з Качаловим. Саме він залишив перший яскравий слід в її серце і залишився захопленої любов'ю її життя.
У той час отримала Фаїна Раневська псевдонім. За безтурботне ставлення до грошей хтось із знайомих порівняв її з чеховської героїнею. З того дня зникла Фанні Фельдман, і з'явилася Фаїна Раневська.
Перша зустріч
У житті актриси були дві доленосні зустрічі. У прямому сенсі слова її підбирали на вулиці.
Перша відбулася біля оперного театру в Москві, де Фаїна сиротливо тулилася до колони. Там її помітила Катерина Гельцер, блискуча балерина. «Найбільшу нещасну дівчинку» запросили в будинок.
Гельцер перейнялася співчуттям і розумінням до Раневської. Напевно, вона побачила задатки актриси в цій нескладною дівчині і вирішила взяти участь у її долі.
Балерина вводить Фаїну в театральне коло, знайомить з акторами і режисерами. Домовляється про місце в дачному театрі Малаховки.
Дачний театр
Так в трупі провінційного театру з'явилася нова актриса Фаїна Раневська. Біографія її зробила новий виток: період служіння мистецтву почався. Маленькі вихідні ролі, тихий дачне селище дали Фаїні невеликий перепочинок і подарували віру в майбутнє.
По вихідних на вистави з'їжджалася московська публіка, що давало можливість дівчині заводити корисні знайомства. Завдяки одному з них вона отримала першу свою антрепризу на ролі героїнь-Кокетт.
Театр в Малахівці довгий час зберігав на своїй стіні табличку з нагадуванням, що тут грала велика Раневська. На жаль, час і обставини безжальні до старих будівель. В кінці 90-х театр згорів.
Перша антреприза
Після сезону в дачному театрі дівчина відправляється в Керч. Творча біографія Фаїни Раневської не збагатить в слабкій театральній трупі. Сезон пройшов при порожніх залах і, як говорили в той час, театр «прогорів».
Піддавшись на умовляння, вона перебралася до Феодосії, де її просто обдурили, не заплативши грошей за роботу. У відчаї Фаїна їде в Ростов.
Цей період життя сповнений нездійснених надій і розчарувань. Зневірившись, дівчина подумувала про повернення додому. Вона з жахом уявляла, що про неї стануть говорити. Фаїна Раневська: коротка біографія бездарності!
Втім, до того часу повертатися було вже нікуди. Сім'я після революції емігрувала, Фаїна залишилася зовсім одна. І тут сталося нове диво, яке повернуло життя дівчини зовсім в інше русло.
Друга зустріч
Раневська дізнається, що в Ростові перебуває на гастролях знаменита Павла Вульф.
У ті часи було прийнято брати шефство над початківцями юними даруваннями. Павла змогла розгледіти в зневіреної дівчині потенціал і в буквальному сенсі підібрала Фаїну на вулиці. З тих пір життя Раневської була тісно пов'язана з родиною Вульф.
Біографія Фаїни Раневської в черговий раз зробила крутий поворот.
Павла не тільки поселила дівчину в своєму будинку, але й стала її педагогом. Раневська завжди з ніжністю згадувала її. Вона говорила, що Вульф була дуже сувора до неї і ніколи не хвалила, домагаючись бездоганного виконання завдання. Вона вчила бачити роль глибоко, представляти і програвати те, що автор п'єси залишив між рядків.
Саме так Раневська і грала. За це її обожнювали прихильники і не любили, а іноді просто боялися режисери. У Вульф вона навчилася з непоказною маленькій ролі створювати шедевр, який робив п'єсу популярною.
Голодний Крим
Росію роздирала на частини Громадянська війна. Павла Вульф приймає рішення перебратися до Криму. Феодосія 1920 мало чим нагадувала безтурботний курортне містечко. Там панували голод, тиф і хаос. Раневська і Вульф у прагненні вижити ще більше зблизилися, вони бралися за будь-яку роботу.
Той непростий час знаменно для Фаїни знайомством з самим Максиміліаном Волошиним. Він приходив до них з Коктебеля і приносив рибку, щоб хоч якось підгодувати. Раневська зізнається, що без цієї допомоги вони всі померли б від голоду. Страшні роки і жах побаченого в Криму залишили відбиток на все життя.
І знову Москва
Йшли роки, змінювалися театри. Театральна біографія простяглася від крайньої Півночі на схід і південь.
У той час Фаїна Раневська - фото в альбомах особливо! - Вражає оточуючих своїм натхненним і разом з тим страждаючим поглядом. Життя склалося, як мріялося, але не принесла задоволення.
Хотілося великих цікавих ролей, непереборно тягнуло до столиці. У 1930 році вона повертається до Москви, де залишиться до самого останнього дня.
Театр
Вона надходить на службу в Камерний театр до Таїрову. Дебют в «Патетичної сонаті» був дуже скромним. Цікавих і великих ролей не давали. Втомившись від епізодів і сперечань, Раневська йде в театр Червоної Армії.
Там швидко усвідомили вигоду від самобутнього таланту актриси. Публіка з великим задоволенням ходила на вистави з Раневської. Коли з'явився шанс перейти в легендарний Малий театр, довелося вириватися з великим скандалом.
Були Театр Драми, Пушкіна (колишній Камерний). Пішла і знову повернулася в театр імені Моссовета. У ньому і закінчила свою творчу кар'єру у віці 86 років.
Важко складалися відносини з режисером театру Завадським. З боку здавалося, що вони зустрічаються тільки для того, щоб псувати нерви один одному. Режисер по-своєму бачив роль і наполягав на беззаперечному виконанні. Раневська хотіла грати інакше і відстоювала свою точку зору. Атмосфера в трупі нагадувала порохову бочку.
Але публіка її обожнювала. Бували випадки, що після її епізоду в «Шторм» глядачі йшли, не додивившись спектакль.
Останньою роллю артистки стала Люсі Купер в «Далі - тиша» в дуеті з видатним Ростиславом Пляттом.
Творча біографія Фаїни Раневської складалася складно. За словами самої актриси, з 100%, відведених на життя, вона використовувала тільки один.
Який би прохідний не була роль, Раневська вміла своєю грою зробити її яскравою і такою, що запам'ятовується.
Кіно
Зніматися почала непростимо пізно - майже в 38 років. Зіграла всього близько тридцяти ролей, і тільки одна була головною («Мрія»).
Популярність у народі зростала з кожним днем. Це турбувало і лякало Раневську. Без особливої потреби вона намагалася не виходити на вулицю і не гуляти в людних місцях. Вона скаржилася друзям на неможливість пройти, не почувши слідом «Муля, не нервуй мене!»
Актриса дуже прикрасила своїм поданням ролі мачухи фільм «Попелюшка». Якимось чином їй вдалося поєднати милу усміхненість з підлими вчинками і самовідданої материнською любов'ю.
Німий фільм Ромма «Пишка» користувався величезним успіхом навіть у Франції. У ньому актрисі дісталася роль чарівної ханжі пані Луазо.
Ось така вона - Фаїна Раневська, фото, біографія творчості якої досі приваблюють і хвилюють людей, хоча б раз бачили її на екрані.
Ролей у кіно було мало ще й тому, що її часто не затверджували через «семітської» зовнішності. Раневська намагалася з гумором ставитися до цього, але неможливість зіграти Єфросинію в «Івані Грозному» стала жорстоким ударом. Тим більше що Ейзенштейн спеціально прописував роль під неї. Єфросинія залишилася нездійсненною мрією, як казала Фаїна Раневська. Фото з проб - тому живе нагадування.
Її типажі вражають тим, що в них немає жодного зайвого руху, жесту, погляду. Всі стримано, лаконічно і разом з тим геніально. Іноді Раневської дозволяли самій дописати свою роль. Такі ситуації дозволяли повною мірою розкритися таланту, а глядачам - насолодитися іскрометним гумором актриси і неповторною грою.
Любов до чоловіків і жінок
Майже все своє життя Фаїна Раневська перебувала в стадії перманентної закоханості. Вона однаково сильно любила живого Качалова, далекого Станіславського, давно пішли з життя Чехова і Пушкіна.
Беззавітно любила і була віддана до кінця їхнього життя Катерині Гельцер і Павла Вульф. Колись вони протягнули їй руку допомоги, вивели в люди, і Раневська ніколи цього не забувала.
Ніжна дружба з Мариною Цвєтаєвої була заснована на спорідненості душ. Вони обидві шукали справжнє мистецтво, а не знайшовши, мали сумніви і тугу за втраченим.
Відносини Раневської і Ахматової були схоже на те, як істинно віруючий відноситься до Бога. Веселий сарказм, лихослів'я, бешкетництво актриси закінчувалося там, де починалася Анна Ахматова. Ці дві жінки в різні періоди свого життя дуже підтримували один одного. Смерть подруги підірвала здоров'я Раневської і назавжди вбила віру в справедливість.
З гумором згадувала свою першу прихильність Фаїна Раневська. Біографія (особисте життя актриси, як ви зможете переконатися в цьому далі, в прямому розумінні цього слова не склалася) повідомляє, що, будучи зовсім молодою, дівчина невдало закохалася в героя-коханця з трупи. Він не відповів їй взаємністю. Гірше того, він образив і принизив Фаїну, тим самим закривши цю частину її душі назавжди.
Чоловіки, звичайно, були, хоча Раневська ніколи не афішувала своїх відносин. Траплялися вагітності, які вона безжально переривала. Заглянути в своє особисте життя актриса дозволяла не багатьом. В її відносинах з чоловіками рідко присутня взаємність. Вона не змогла полюбити жодного з тих, хто щиро висловлював їй свої почуття.
У роки після її смерті вийшло багато книг з дозвільними домислами, центром яких виступала неперевершена Фаїна Раневська. Біографія, особисте життя її стала надбанням жадібною до сенсацій публіки.
Якщо не рахувати сім'ї Павли Вульф, яку Раневська вважала своєю, то тільки одного разу і ненадовго їй довелося насолодитися домашнім вогнищем. У шістдесятих роках повернулася з еміграції старша сестра Белла. Разом вони прожили всього кілька років, після чого Белла захворіла і невдовзі померла.
Фаїна самовіддано доглядала хвору, діставала ліки, знаходила лікарів. У той період навіть служба в театрі відійшла на другий план. Не допомогли ні гроші, ні операції ... Беллу не вдалося врятувати. Всього лише чотири роки відвела доля на життя з сестрою. Про ці скорботних епізодах не любила згадувати Фаїна Раневська. Її біль і страждання залишилися для оточуючих за зачиненими дверима.
У глибокій старості з'явилася ще одна прихильність - собака Хлопчик. Цікаво, про що думала Раневська, побачивши сліпу, лишайними, вмерзлий в калюжу дворнягу? Бути може, вона згадувала себе в молодості, коли їй, голодній і нікому не потрібною, простягали руку і брали в сім'ю?
У Фаїни Раневської при всій її шпильки, а іноді навіть жорстокості було милосердне серце і добра душа. Вона дала притулок пса, і він був в останні роки її сім'єю.
Визнання
Раневської не довелось зіграти жодної великої ролі, про яку мріє кожна актриса. І, незважаючи на це, вона отримала загальне визнання! Сталін захоплено відгукувався про її грі, визнаючи її різнобічність. Брежнєв відверто захоплювався.
Дев'ять урядових нагород, Заслужений артист РРФСР, двічі Народний артист РРФСР і СРСР, лауреат трьох Сталінських і двох Державних премій ...
У лондонському щорічнику «Хто є хто» вона входить в десятку кращих актрис другого тисячоліття. У Таганрозі перед будинком, де пройшло дитинство Раневської, встановлено пам'ятник актрисі.
Здавалося б, можна почити на лаврах, але Раневська не отримувала задоволення від нагород, тому що відчувала огиду до нових віянь в театрі та мистецтві. Вона шукала даний усе своє творче життя, але так і померла, не знайшовши.
Вона залишилася на старих плівках і в пам'яті. Не можуть безслідно зникати такі люди, як Фаїна Раневська. Біографія, цитати, «пішли в люди», залишаються жити, залучаючи щорічно нових шанувальників.
Старість і самотність
За винятком деяких років, життя актриси не була щасливою. Її оточували друзі, колеги, шанувальники - і все одно вона вважала себе глибоко самотньою і марною.
Тільки її дорогоцінний пес Хлопчик скрасив останні роки. З ним вона відчувала бажання жити, відчувала себе потрібною.
Фаїна Раневська - за її власними словами, хуліганка і балагур - насилу впускала людей в своє особисте життя. Завжди було присутнє відчуття легкої таємниці і недомовленості. Поступово йшли з життя друзі та близькі, посилюючи самотність. Трепетно зберігала на своїх стінах Фаїна Раневська фото дорогих серцю людей. Все, що залишилося в житті - спогади.
Роки брали своє. Хвороби і старість руйнували тіло. Паспорт вона вважала нещастям людини, а вік - великої особистої неприємністю.
Ось і добігає кінця наш нарис: "Фаїна Раневська: біографія". Діти не народилися, чоловік не з'явився, нормальна сім'я не відбулася. Все життя пішла на пошуки справжнього мистецтва, яке в підсумку знайшлося тільки в Третьяковській галереї.
Фаїна Георгіївна Раневська померла влітку 1984, проживши довге, яскраве життя. Похована поруч з сестрою Белою на московському Донському кладовищі, ділянка 4.
Особистість Раневської була неоднозначною, одіозної і суперечливою. При цьому жінка мала величезним талантом, іскрометним гумором, вміла служити мистецтву, бути вдячною і милосердною. За її власними словами, вона прожила життя нерозумно. На думку шанувальників - яскраво і насичено. Її зірка зійшла і продовжує сяяти на небосхилі донині.
